Справжнє українське радіо

Справжнє українське радіо   !!!
           Жодного слова
язиком руССкіх окупантів !!!
Ще б такий ТБ канал !!!                                                                                           

Мова

Мова лежала за склом на поличці серванту і з сумом та журбою дивилася на життя, яке вирувало ззовні. Там виникали нові технології і робилися відкриття. Там росли дітлахи і закохувалися підлітки. Там ділилися сокровенним найближчі подруги і травили анекдоти бородані. Але це все проходило повз неї, її ревно охороняли і витягали із серванту на великі свята, щоб показати, що вона ще не зовсім померла, хоча й виглядала вона все більш блідою і хирлявою.

Та і як могло бути інакше? Звідки могла вона взяти життєві сили, якщо була оточена з усіх боків заборонами й забобонами? На мові не можна було робити помилок, вона в усьому мала бути бездоганною – чистою, високою, незасміченою, досконалою, а її носії мали сподоблятися ангелам і володіти лише позитивними рисами: бути терпимими, толерантними, ввічливими, вихованими, м’якими, лагідними, поступливими і поблажливими. Вони не могли собі дозволити схибити чи посваритися, в жодному разі не було їм дозволено висловлювати незадоволення чи заявляти про свої права.

Мова вкривалася порохом і тьмяніла. Вона згадувала старі часи, коли без неї не обходилися ні весілля ні похорони. Коли матусі з ніжністю гомоніли зі своїми дітками, статні парубки шепотіли дівчатам слова кохання, сварилися і торгувалися баби на базарах, заливалися піснями села й міста, з бойовим кличем неслися у бій відважні козаки. Було й таке. Доки не прийшла в гості чорною пошестю інша – чужа, ворожа мова. Засіяла Україну трунами й могилами, залила річками крови. І з кожним втраченим, згубленим життям, слабшала наша мова.

Глухі серцем не відчувають цього болю. Сліпі душею не бачать ціни, заплаченої за право на мову. Чужа біда для них – не біда. Вони би вже і з серванту мову викинули, щоб не муляла, але ж не дають. І тих, хто опирається треба добивати: осміювати і принижувати, залякувати і цькувати, ображати і применшувати, і давити-давити-давити безжалісною юрбою. Бо як посміли!

І єдине, що зможе їх зупинити, це мова – жива, жвава, галаслива, рухлива, грізна, щебетлива. Така, яка змете всі рамки й обмеження і увійде в серце, а звідти повернеться у світ в усіх його проявах – щасті й горі, дружбі й сварці, коханні й ненависті, успіхах і поразках. Така, яка рватиметься в небо торжеством радості та литиметься тихими гіркими слізьми втрати.

Бо мові не місце у серванті, особливо якщо за неї заплачено мільйонами життів.  

(Мова. з нету )

Українці мають негайно скасувати закон Ка-Ка

Українці мають негайно скасувати закон Ка-Ка

Всі українці активно обговорюють НОВИЙ валуєвський циркуляр від ніби-то українського міністра. Я особисто вважаю, що цей циркуляр треба відкласти в сторону. Спочатку треба ПОВНІСТЮ скасувати закон Ка-Ка. Один з цих Ка зараз десь підробляє в захопленому рускіми загарбниками Криму, інший Ка має бути арештований чи то за антиукраїнські дії, чи за підраХУЙство, чи за фінансові махінації. А українці мають жити з цією ГАНЬБОЮ ?Хто бажає - може глянути на цей закон - http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/5029-17/page. Коли оголосили, що його прийняли - в залі ВР не було навіть половини від необхідної кількості депутатів.Діючий зараз віце-Премєр Вячеслав Кириленко подав закон про скасування Закону Ка-Ка, який ВР проголосувала - http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=45291.
В цьому законі замість нацменшин, які прописані в Конституція України, вказані групи, які самі себе обізвали ущербними.Якщо є якась нацменшина в Україні (крім рускіх) - то їм можна дозволити разом з українською, вчити свою мову.
Якщо половина українців через агітацію кремляді захоче вчити імпєрскій язик рускіх загарбників - то робити ЦЕ за рахунок українців- платників податків
ЦЕ повна зрада інтересів і прав українців в українській державі.
Українців в Україні разом з Кримом та Донбасом було біля 80%.
Треба, щоб Президент чи хтось інший підписав скасування закону Ка-Ка і тоді формувати інші Закони для українців, які включають інтереси нацменшин відповідно до договорів з іншими державами про дзеркальність відношення до нацменшин (приклад - Договір Україна - Молдова).

Закон України «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон), є таким, що суперечить Конституції України, положенням Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов (далі - Хартії) та прийнятий Верховною Радою України з грубим порушенням процедур, встановлених Конституцією і законами України. З цих причин зазначений Закон має бути визнаний таким, що втратив чинність.

Так, норми Закону містять положення, які нівелюють норми Конституції України щодо статусу державної мови як обов’язкового засобу спілкування у публічних сферах суспільного життя, зокрема у судочинстві, діловодстві державних органів, органів місцевого самоврядування та відносинах між органами влади усіх рівнів на всій території України. Статус української мови як єдиної державної не може бути змінений інакше, ніж у спеціальному порядку, передбаченому статтею 156 Конституції України. Крім того, всупереч ч.5 ст.10 та п.4 ст.92 Конституції, які встановлюють, що порядок застосування мов в Україні визначається виключно законами України, прийнятий Закон надає повноваження органам місцевої влади та місцевого самоврядування регламентувати статус мов та їх застосування своїми актами.

Закон України «Про засади державної мовної політики» не відповідає європейським стандартам захисту державної мови та мов національних меншин, в тому числі і Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, необхідність реалізації якої визначено одним з головних завдань Закону. Хартія наголошує на особливому статусі державної мови, зазначаючи у пункті шостому Преамбули, що «захист і підтримка реґіональних або міноритарних мов не повинні здійснюватися на шкоду офіційним мовам і необхідності вивчати їх». Жодне положення цієї Хартії не має бути розтлумачене як таке, що має намір завадити знанню державної мови. Однак Закон багатьма своїми положеннями гарантує функціонування регіональних мов на рівні з державною, фактично запроваджує право для представників нацменшин ніколи не використовувати державну мову, заперечуючи особливу роль української мови, як об’єднавчої в умовах багатомовного українського суспільства.

Всупереч основним завданням Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов, Закон замість сприяння розвитку регіональних або міноритарних мов, які знаходяться під загрозою зникнення і носії яких складають меншість на певній території, встановлює однакові правові гарантії для всіх мов національних меншин, навіть якщо носії такої мови складають більшість на відповідній території, а їх мові нічого не загрожує. Встановлюючи виключний перелік з 18-ти регіональних мов та мов нацменшин, яким надається захист, Закон дискримінує мовні права інших нечисленних національних меншин в Україні.

Важливим є і те, що запровадження Закону «Про засади державної мовної політики» призведе до невиправданих витрат з Державного та місцевих бюджетів (12-17 млрд. грн. на рік), що негативно відобразиться на добробуті громадян.

Окрім того, Закон України «Про засади державної мовної політики» був прийнятий і введений в дію в нелегітимний спосіб. Розгляд, голосування та підписання проекту закону відбувалось із грубими порушеннями Конституції України, Закону України «Про статус народного депутата України», Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», інших законів України.

Тепер виникає питання: чи Кабмін цим валуєвським указом має за мету зберегти для майбутнього українців антиукраїнський Закон Ка-Ка, чи цей валуєвський указ міністр спеціально винесла , щоб розбудити українців і повністю скасувати для українців в українській державі імпєрскій язик рускіх окупантів ?

Ігор Гук  Ihor Hook  Врятуй українську мову
Українці мають негайно скасувати закон Ка-Ка

Московська блекота

По-московській так і ріжуть,
Сміються та лають
Батьків своїх, що змалечку
Цвенькать не навчили
По-німецькій, – а то тепер
І кисни в чорнилах!
П’явки! п’явки! може, батько
Остатню корову
Жидам продав, поки вивчив
Московської мови.
Україно! Україно!
Оце твої діти,
Твої квіти молодії,
Чорнилом политі,
Московською блекотою
В німецьких теплицях
Заглушені!.. Плач, Украйно!
Бездітна вдовице!

Т. Шевченко

Українці !

Українці !
Якщо Ваша думка ПОВНІСТЮ співпадає з мріями ХУЙЛА - краще мовчіть

Чия мова найкраща

Чия мова найкраща.
Цікава розповідь про незвичайні можливості української мови.
Було це давно, ще за старої Австрії, в 1916 році.
В купе першої кляси швидкого потягу Львів - Відень їхали чотири пасажири:
англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Косів. Розмова велася навколо різних проблем і тем. Нарешті заговорили про мови - чия краща, котрій з них належить світове майбутнє.Першим заговорив англієць:

- Англія країна великих завойовників і мореплавців, які рознесли славу англійської мови по всьому світі. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Дікенса, Ньютона та інших великих літераторів і вчених.
- Ні в якому разі, - гордовито заявив німець. - Німецька мова - це мова двох великих імперій - Великої Німеччини й Австрії, які займають більше половини Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Гегеля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, німецька мова мас світове значення.
Італієць усміхнувся і тихо промовив:
- Панове, ви обидва помиляєтеся. Італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики й кохання, а про кохання мріє кожен. На мелодійній італійській мові написані кращі твори епохи Відродження, твори Дайте, Бокаччо, Петрарки, лібретто знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті. Тому італійській мові належить бути провідною у світі.
Українець довго думав і нарешті промовив:
- Ви ж по суті нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з тої самої літери?
- Ні. ні, ні! Це ж неможливо, - відповіли англієць, німець та італієць.
- На ваших мовах неможливо, а нашою - просто. Назвіть якусь літеру, - звернувся він до німця.
- Нехай буде "П" - сказав той.
- Добре. Оповідання буде називатися.
ПЕРШИЙ ПОЦІЛУНОК
Популярному перемишлянському поетові Павлові Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: "Приїздіть, пане Павле,- писав поважний правитель повіту Полікарп
Паскевич,-погостюєте, повеселитесь". Пан Павло поспішив, прибувши першим потягом. Підгорецький палац Паскевічів привітно прийняв приїжджого поета.
Потім під’їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили пана Павла поряд панночки - премилої Поліни. Поговорили про політику, погоду. Пан Павло
прочитав підібрані пречудові поезії. Панна Поліна програла прекрасні полонези Понятовського, прелюд Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспань,
польку. Прийшла пора пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пільзенське пиво. Принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет,
пухкі пампушки під печеричною підливкою, пироги, підсмажені плецки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски полуниць, порічок.
Почувши приємну повноту, пан Павло подумав про панночку. Панна Поліна попросила прогулятися по Підгорецькому парку, помилуватися природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмелілому поетові. Походили, погуляли.
...Порослий папороттю предавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п’янило принадними пахощами. Побродивши по парку, пара присіла під порослим
плющем платаном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися.
Почувся перший поцілунок: прощай парубоче привілля, пора поетові приймакувати!
В купе пролунали оплески. Всі визнали: милозвучна, багата українська мова буде жити вічно поміж інших мов світу.
Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки.
- Ну а коли б я назвав іншу літеру? - заявив він. - Ну, наприклад, літеру "С"!
- Я на своїй мові можу укласти не лише оповідання, але й навіть вірш, де всі слова будуть починатися на "С". Якщо Ваша ласка, прошу послухати.
САМІТНИЙ САД
Сонно сипляться сніжинки,
Струмінь стомлено сичить.
Стихли струни, стихли співи,
Срібні співи серенад
Сріблом стеляться сніжинки
Спить самітній сонний сад...
Сипле, стелить сад самітній
Сірий смуток - срібний сніг,
Сумно стогне сонний струмінь
Серце слуха скорбний сміх
Серед саду страх сіріє.
Сад солодкий спокій снить.
- Геніально! Незрівнянно! - вигукнули англієць й італієць.
Потім усі замовкли. Говорити не було потреби.
Панас Столярчук, професор
("Українська думка", Лондон)
від Вальдемара Чарноцького.
Українці правлять світом.